дивосвіт колискових ПІСЕНЬ

Людина приходить у світ земний з ласки Божої і з Божим благословенням і від того, де народжується дитина, залежить її становлення і буття на Землі!

 

Про народження маляти на Гуцульщині споконвічно сповіщали трембіти, розголошуючи по усіх горах і долах радісну звістку. У хату урочисто заносять дерев'яну колиску, підвішують під сволоком. Немовля купають і кладуть у колиску, яка оживає, гойдаючи новонароджений скарб, під мамині пісні-колисанки.

Колисочко яворова, колиско дубова, най ся в тобі виколише мамина розмова.

"Колисочко яворова, колиско з горіха", "колисочко яворова, вороски з амберю" - ці всі слова пісні пояснюють, з якої деревини найкраще робити колиски. Зазвичай колиску майструє батько, а ще краще, якщо у сім'ї є колиска-реліквія, що передається із покоління в покоління. Такий спів колискових пісень створює своєрідну ауру, яка сприятливо діє і на дорослу людину. 

Пісні-колисанки - це перші провідники дитини у життя. Глибоко у підсвідомість закладається основа усього людського. Материнські переживання, молитви над колискою за здоров'я, добру долю дитини.

Мати, звичайно надіється на поміч дитини, на заслужену повагу під старість.

Аби'с мамці віріс, аби'с мамці дровец врубав та й водички виніс...

У піснях-колисанках відображена щоденна турбота, праця батьків. 

Ой спи, дитя, хоч годину, я йду по калину, назбираю калиноньки, буде на всю зиму.

Дуже важко виколисати немовля, поставити на ноги, зберегти здоровим.

Ой як тяжко вікопати на камени яму, та й так тяжко вибавити дитиноньку мамі.

Гуцульські пісні-колисанки супроводжуються ніжними словами: "гойда-люлю-лю-лю-люлю", що навіює дитині спокій, добро, мир.

Заколисані такими піснями немовлята щасливо сплять, посміхаючись уві сні. Мелодії колискових розважливі, протяжні, якраз у такт погойдування колиски. 

Гойда-люлю-лю-лю-люлю,

 

Через колискові пісні дитина вперше вбирає в себе рідну мову, яка урочистою, мелодійною і милою залягає їй у душу. Можна із впевненістю сказати, що дитина, якій співали колискових пісень, ніколи не занедбає рідне слово, батьківську оселю, а колиску берегтиме в майбутньому, як великий скарб для своїх дітей.

 

Оцей багатий світ колискових є у Микуличині. І ці пісні-колисанки є суто микуличинськими. В інших селах колискові пісні різняться як мелодіями, так і словами, хоча єдиний гуцульський колорит збережено всюди. Гірко дивитися на молодих батьків, які вмикають дитині магнітофони, щоб вона засинала під джазову музику, замість дерев'яної колиски (а дерево, звісно, дихає) купують дорогі гойдалки.

Адже який буде колисковий світ дитини, такою людиною вона стане. Бо в тих піснях-колисанках наша вічність і життєдайність. Наша сила і воля. Наша мелодійна мова, наша дума, і наша душа.

тема статті: 
теги статті: