Коломийка-співаночка про Микуличин

Тобі краю, я співаю, тебе краю величаю.

Відчиняйте: люди, брами, бо іду до Вас з піснями.

Я вам хочу, люди добрі, пісень заспівати.

Про край славний Гуцульщину, про гори Карпати.

Верховино-полонино, зашуми лісами,

Бо іду до тебе в гості з файними піснями.

А ще хочу заспівати про небеса сині,

Про свій рідний Микуличин, де я живу нині.

Під горою, над рікою, в нашім милім краю, там село моє рідненьке, про него співаю.

Ой піду я в Микуличин, у біленьку днину, заспіваю по-гуцульськи, на всю Верховину.

Ой нігде так не танцюють, пісні не співають, як це в горах у Карпатах, у гуцульськім краї.

Як би не ви сині гори, зелені Карпати, хто би міг про Микуличин, пісні заспівати.

Та я файні Коломийки собі заспіваю, в Микуличині родилась, у Гуцульськім краю.

Породила мене в горах гуцулучка-мати, вона мені найдорожча і гори Карпати.

Та я собі заспіваю, щоби люди чули, які файні співаночки співають гуцули.

Коломийки-співаночки, дзвеніть над горами, прославляйте край Гуцульський, новими піснями.

Та я собі заспіваю, най мій голос лине, поміж гори, понад доли - аж у полонини.

Як я собі заспіваю, бо я голос маю, піде милий, голос знайде, у зеленім гаю.

Ой подиви, мій миленький, подиви, подиви, які гори веселенькі, куда ми ходили.

Які гори високії, які вни крутії, куда наші пробували, літа молодії!

Ой співаю не гадаю голосу не маю, виспівала я свій голос по зеленім гаю.

Співаночки мої любі, де я вас подіну, візьму я вас співаночки, горами розсію.

Ви будете співаночки, горами співати, будуть мене мої гори довго споминати,

Будут іти вівчарики, білі вівці пасти, будут мої співаночки за капелюх класти.

тема статті: 
теги статті: